ГРАБОВСЬКИЙ
Павло
Арсенович
(11.09(30.08).1864–12.12(29. 11).1902) –
поет,
публіцист,
перекладач,
політичний
діяч. Н. в с.
Пушкарне
Охтирського
повіту
Харків. губ.
(нині с.
Грабовське
Краснопільського
р-ну Сум. обл.) в
сім’ї
сільського
паламаря.
Навч. в Охтирській
бурсі, а
потім у
Харків.
духовній семінарії.
1882 був
виключений з
3-го кл.
семінарії за
причетність
до харків.
групи орг-ції
«Чорний
переділ»,
заарештований
і висланий в
рідне село
під нагляд
поліції.
Після зняття
з нього
поліцейського
нагляду навесні
1885 повернувся
до Харкова,
працював коректором
у газ. «Южный
край». Восени
1885 мобілізований
до армії й
відправлений
у Туркестанський
військ.
округ. У черв. 1886
в м. Оренбург
(нині місто в
РФ), де Г.
тимчасово
служив, був удруге
заарештований
за участь в
орг-ції
«Чорний
переділ» та
складанні й
поширенні
прокламацій
(«Русский народ»
і «Слово к
народу») до
25-річного
ювілею скасування
кріпацтва.
Після
дворічного ув’язнення
в ізюмській і
харків.
тюрмах 1888 був
засуджений
до 5-річного
заслання в
Балаганський
округ
Іркутської
губ. Однак
уже в наступному
році втретє
заарештований
і на 3,5 року
ув’язнений
до
Іркутської
тюрми за участь
у складанні й
поширенні
протест-відозви
«Русскому
правительству»
у зв’язку з
масовим
самогубством
політв’язнів
у Карійській
тюрмі (див.
Карійська
трагедія 1889). 1893
переведений
на поселення
в м. Вілюйськ,
звідки згодом
переїхав до
м. Якутськ
(нині обидва
міста в
Республіці
Саха (Якутія),
РФ), а потім –
Тобольська
(нині місто в
РФ), де й помер.
Похований
поряд з
могилами декабристів.
Підтримував
тісні
зв’язки із Галичиною,
де
публікував
свої тв. у
виданнях «Зоря»,
«Народ»,
«Життя і
слово»,
«Літературно-науковий
вістник» та
ін. У статтях
«Дещо до
свідомості
громадської»,
«Лист до молоді
української»
(1894),
«Економічна
безвикрутність
благословенної
Полтавщини»
(1896), «Дещо про
творчість
поетичну» (1897)
та ін., а також
в листуванні
з
Б.Грінченком
Г. розкривав
і відстоював
свої революц.
суспільно-політ. погляди.
Літературу Г.
розглядав як
«живу творчу
силу
громадського
руху», а в
своїй
творчості,
будучи
противником
теорії
«мистецтво
для
мистецтва»,
послідовно
відстоював
реалізм,
народність
та ідейність.
У своєму
творчому
доробку,
присвяченому
переважно
громад. і
патріотичним
темам,
виступав як
продовжувач
революц.-демократ. традицій,
започаткованих
Т.Шевченком.
Перекладав
О.Пушкіна,
К.Рилєєва,
М.Некрасова,
М.Огарьова,
О.Плещеєва,
М.Михайлова,
В.Курочкіна, І.Чавчавадзе,
А.Церетелі,
О.Ованесяна,
А.Ісаакяна,
Х.Ботева,
М.Конопницьку,
Р.Бернса, Г.Гейне,
Ш.Петефі та
ін. У
Галичині наприкінці
19 ст.
окремими
виданнями
вийшли збірки
його віршів –
«Пролісок» (1894),
«З півночі» (1896),
«Кобза» (1898) та
збірки пер.
«Твори Івана
Сурика» (1894), «З
чужого поля»
(1895), «Доля» (1897) та
ін.
Тв.:
Зібрання
творів, т. 1–3.
К., 1959–60.
Літ.: Маковей
О. Павло
Грабовський.
«ЛНВ», 1899, т. 6, № 4; Кисельов
О.І. Павло
Грабовський.
Життя і
творчість.
К., 1959; Приходько
І.
«Свідомість
про те, що ми –
українці,
була досить
сильною...».
«Березіль», 1996,
№ 9/10.
Ю.П. Лавров.