ГУЛАК Микола Іванович [25.V 1822, Золотоніський пов. Полт. губ. — 26.V(7.VI) 1893, м. Єлизаветполь, тепер м. Янужа, Азербайджан] — укр. правознавець, педагог, громад.-політ, діяч. Закін. 1843 юрид. ф-т Дерптсько-го (тепер Тартуський) ун-ту. 1844, захистивши дисертацію «Досвід опису іноземного права за французькими, прусськими, австрійськими та російськими законами», здобув вчений ступінь кандидата права. Після цього написав наук, працю «Юридичний побут поморських слов'ян». У 1845—47 служив у канцелярії київ., поділ, і волин. генерал-губернатора. У грудні 1845 —січні 1846 разом з М. Костомаровим та В. Біло-зерським заснував Кирило-Мефодіївське братство. Належав до радикал, крила організації, яке обстоювало нац.-дем. ідеали, ідею сел. революції. Виступав за ліквідацію самодержавства, кріпацтва, скасування станів, доступність освіти для мас, об'єднання слов'ян. Один з авторів Статуту Кирило-Мефодіївського братства. 18.ІІІ.1847 заарештований і ув'язнений на 3 роки у Шліссельбурзькій фортеці без права повернення до місць, де раніше проживав. Під час слідства тримався особливо мужньо, відмовившись давати свідчення. У травні 1850 засланий під нагляд поліції до Пермі, де перебував до 1855. Після повернення із заслання з 1859 вчителював у Одесі, Керчі, Ставрополі, Кутаїсі і Тифлісі. Ост. роки життя провів на Кавказі. Займався історією, філософією, математикою, літера-турозн. та перекладацькою діяльністю.

Літ.: Зайончковский П. А. Кирилло-Мефодиевское общество. M., 1959; Марахов Г. И. С верой в будущее. Рев. демократ H. И. Гулак. К., 1989.

І. К. Омельченко.