ДОВЖЕНКО Олександр
Петрович
[29.VІІІ (10.ІХ) 1894, с.
Сосниця, тепер
райцентр
Черніг. обл.- 25.XI 1956,
Москва] -
український
рад.
кінорежисер
і письменник,
засл. діяч
мист. УРСР (з 1939),
нар. арт.
РРФСР (з 1950).
Закінчив Глухівський
учительський
ін-т (1914),
навчався в
Київ.
комерційному
ін-ті та Академії
мистецтв. З
перших днів
Рад. влади працював
у Київ.
губвідділі
наросвіти й
мист., був
комісаром
драм. театру
ім. Т. Г.
Шевченка. В 1921-22 -
на
дипломатичній
роботі у
Варшаві й Берліні.
В 1922-23 навчався
живопису в
берлінському
приват. худож.
уч-щі у
професора Е.
Геккеля. В 1923- 26 -
художник-ілюстратор
газ. "Вісті
ВУЦВК" в
Харкові. З 1926 - на
Одес.
кінофабриці.
Перші роботи
- короткометражні
кінокомедії
"Вася-реформатор"
і "Ягідка
кохання". В 1927
поставив
фільм "Сумка
дипкур'єра", в
якому знявся
в ролі
кочегара.
Вперше
своєрідність
обдарування
Д.-режисера
розкрилась у
фільмі
"Звенигора"
(1928) - епопеї про
долю укр. народу,
його шляхи до
революції. В
кінострічці "Арсенал"
(1929) Д. прославив
героїчний
робітн. клас,
затаврував
ворогів революції
й дав
політично
загострену
картину історичних
подій.
Світову
славу Д.
приніс фільм
"Земля" (Київ,
1930), в якому
філософськи
узагальнююче
відображено
боротьбу за
перемогу
соціалістичного
ладу в укр.
селі, поетично
оспівано
природу.
"Землю"
визнано одним
з 12 найкращих
фільмів усіх
часів і народів.
У фільмі
"Іван" (1932) Д.,
творчо
використавши
звук,
відтворив
будівництво
Дніпрельстану,
показав
формування
свідомості
людини
соціалістичного
суспільства.
В 1935 на
"Мосфільмі"
поставив
картину
"Аероград" -
про
соціалістичні
перетворення
на Далекому
Сході.
Етапною в
творчості Д.
стала героїчна
епопея
"Щорс" (1939), у
якій
відображено
боротьбу укр.
народу за
Рад. владу
проти петлюрівських
і
нім.-кайзерівських
військ. Д. мав
намір
екранізувати
"Тараса
Бульбу" М.
Гоголя: 1940
написав
сценарій
фільму.
Широке визнання
здобули
документально-публіцистичні
фільми Д.
(разом із Ю.
Солнцевою):
"Визволення"
(1940) і, особливо,
"Битва за
нашу Радянську
Україну" (1943) й
"Перемога на
Правобережній
Україні" (1945). В 1948
на студії "Мосфільм"
Д. поставив
фільм
"Мічурін"
(кольоровий).
У роки
Великої
Вітчизн.
війни почав
працювати в
жанрі худож.
прози й
публіцистики
(оповідання
"Мати",
"Перед боєм",
"Відступник",
"На колючому
дроті", "Воля
до життя",
"Перемога"). В
післявоєнний
час написав
п'єси "Життя в
цвіту" (1955) й
"Потомки
запорожців"
(1957),
автобіографічну
повість
"Зачарована
Десна" (1957),
кіноповісті
"Повість
полум'яних
літ" (пост. Ю.
Солнцевою, 1961),
"Антарктида",
сценарій "Прощай,
Америко!".
Останній
твір Д.-
кіноповість"Поема
про море" (1956; в 1958
створено
однойменний
фільм, реж. Ю.
Солнцева) -
про
будівників Каховської
ГЕС, про
комуністичне
ставлення до
праці. Д.
відомий і як
художник. У
карикатурах
та
ілюстраціях
до сатиричних
творів
гостро
висміював
бурж. політиканів.
Він є автором
дружніх
шаржів на укр.
рад.
письменників,
кількох
автопортретів
й портретів
Г.
Петровського,
В. Блакитного
та ін.
Викладав у
ВДІКу (1949-51; з 1955 -
професор).
Широта
світобачення,
масштабність
проблем,
самобутність
драматургічної
й
режисерської
манери,
поетичність,
емоційність,
створення
власної
акторської
школи - ці
риси
творчості Д.
поставили
його в ряд
найвидатніших
митців рад. і
світового кіно.
Ім'ям Д.
названо Київ.
студію худож.
фільмів (1957). У 1971
Радою
Міністрів
СРСР
встановлено
медаль Д. за
краще
втілення
героїко-патріотич-ної
теми в
кіномистецтві.
В Сосниці
створено
Довженка О. П.
музей. У 1957 на
Київ. студії
худож.
фільмів, де 1936-41
працював
режисер,
засн. Музей
кіностудії
худож.
фільмів ім. О.
П. Довженка
(експозицію
відкрито 1962), в
якому
зберігаються
матеріали, пов'язані
з творчістю
митця
(рукописи,
фотографії,
особисті
речі тощо). На
території
студії
встановлено
пам'ятник Д. (1964,
автори -Л. Козуб
і П. Орлов).
Нагороджений
орденами
Леніна,
Червоного
Прапора, ін. орденами,
медалями.
Держ. премія
СРСР, 1941, 1949. Ленінська
премія, 1959
(посмертно).
Іл. див. між с. 448-449.
Тв.: Твори, т. 1-5.
К., 1964-66; Про красу.
К., 1968; Бачити
завжди зорі.
К., 1979; Рос. перек
л.- Собра-ние
сочинений, т. 1-
Літ.: Бажан М.
П. О. Довженко.
К., 1930; Юренев Р.
Александр
Довженко. М., 1959;
Плачинда С. П.
Олександр Довженко.
К., 1964; Барабаш Ю.
Довженко. М., 1968;
Золотоверхова
І. І.,
Коновалов Г.
Л. Довженко-художник.
К., 1968; Полум'яне
життя.
Спогади про Олександра
Довженка. К., 1973
Куценко М. В.
Сторінки з
життя і
творчості О.
П. Довженка. К.,
1975: Корнієнко І.
С. Олександр
Довженко. К., 1978.
О. К. Бабишкін.