ЗАНЬКОВЕЦЬКА Марія
Костянтинівна
[справж.
прізв.— Адасовська;
23.VII (4.VIII) 1854, с.
Заньки, тепер
Ніжинського
р-ну Чер-ніг. обл.
— 4.Х 1934, Київі —
українська
рад. актриса
й театральна
діячка. Перша
на Україні
удостоєна
звання нар.
артистки
Республіки (1923).
Походить з
дворянської
родини.
Навчалась у
приватному
пансіоні в
Чернігові, де
її вчителем
був М. А.
Вербиць-кий.
З юних років
виступала в
аматорських
виставах і
концертах у
Чернігові й
Ніжині (мала
гарне меццо-сопрано).
Проживаючи в
Бендерах (Бессарабія),
виступала в
аматорських
виставах
разом з М.
Тобілевичем
(пізніше М.
Садовський);
переїхавши у
Свеаборг
(тепер
Фінляндія),
бувала в
Гельсінгфорсі
(тепер
Хельсінкі) на
уроках співу
в проф.
Петерб.
консерваторії
Я. Гржималі;
зблизилась з
молодіжною
революц.
організацією
"Народна
воля". 27 жовтня
1882 дебютувала
на профес.
сцені в ролі
Наталки
("Наталка
Полтавка"
Котляревського)
в
Єлизаветграді
(тепер
Кіровоград).
Виступала в
трупах М.
Кропивницького
(1882—83, 1885—88, 1899—1900), М. Старицького
(1883—85), М.
Садовського
(1888—98), в
"Товаристві
артистів М.
Кропивницького
під орудою П.
К. Саксаганського,
М. К.
Садовського
і за участю М.
К. Заньковецької"
(1900—03), трупах О.
Суслова (1903), Ф.
Волика (1903—04), в
Театрі
товариства
"Руська
бесіда" (1905—06),
Театрі
Миколи
Садовського
(1906 -09). У 1909 —15 керувала
аматорськими
гуртками в
Ніжині й
Кролевці,
гастролювала
в
антрепризах
Л. Сабініна, Д.
Гайдамаки, Ф.
Свєтлова, П.
Прохоровича
та ін.
Входила до
складу
"Товариства
українських
акторів за
участю М. К.
Заньковецької
та П. К.
Саксаганського
під орудою І.
Мар'яненка"
(1915— 16),
"Товариства
українських
акторів за
участю М. К.
Заньковецької
та П. К.
Саксаганського"
(1916— 17). На 1-му
Всерос. з'їзді
сценічних
діячів у
Москві 1897 3. у
своєму виступі
вимагала
ліквідувати
тяжкі й
принизливі обмеження,
яких
зазнавав укр.
театр у царській
Росії. Після
Великої
Жовтн.
соціалістич.
революції
увійшла до
складу
керованого П.
Саксаганським
Народного
театру (Київ,
1918—22) та Філіалу
етногр.
театру ім. М.
Заньковецької(1922).
Останній раз
виступала на
сцені 15.ХІІ 1922.
Актриса
широкого
творчого
діапазону, 3.
створила
образи,
пройняті
глибоким драматизмом
та
іскрометною
комедійністю:
Уляна, Евжені
("Сватання на
Гончарівці",
"Шельменко-денщик"
Квітки-Основ'яненка),
Галя ("Назар
Сто-доля"
Шевченка),
Олена, Зінька
("Глитай, або
ж Павук", "Дві
сім'ї" Кропивницького),
Харитина,
Софія
("Наймичка",
"Безталанна"
Карпенка-Карого),
Аза, Катря,
Цвіркунка
("Циганка
Аза", "Не
судилось",
"Чорноморці"
Стариць-кого),
Ярина ("Никандр
Безщасний" М.
Садовського
за О. Писемським),
Аксюша ("Ліс"
О.
Островського),
Йо ("Загибель
„Надії""
Гейєрманса),
Христина
("Іграшки" А.
Шніцлера) та
ін. Ролі в
кіно: Наталка
("Наталка
Полтавка", 1910),
Мати ("Остап
Бандура", 1923). У
складі укр.
труп 3.
гастролювала
в різних
містах
України, в Петербурзі
та Москві
(1886—88,1891—92, 1901—03, 1912, 1914), в
Грузії й Азербайджані.
Мистецтво 3.
високо
оцінили П. Чайковський,
В. Стасов. Л.
Толстой, А.
Чехов, К. Станіславський,
М. Єрмолова, П.
Стрепетова,
І. Рєпін, М.
Нестеров та
ін. Ім'ям 3.
названо укр.
драм. театр у
Львові (див.
Львівський
український
драматичний
театр імені
М.
Заньковецької).
В 1960 в Києві
створено
Заньковецької
M. К. меморіальний
музей-квартиру,
в 1964 —
меморіальний
музей в с.
Заньках. У
Києві
встановлено
паркову
статую
актриси в
Першотрав-невому
парку
(скульптор Г.
Н. Кальченко)
й надгробок
на могилі 3. на
Байковому
кладовищі
(скульптор Ю.
І.
Білостоцький).
Іл. див. на
окремому
аркуші с. 192—193.
Літ.: M. К.
Заньковецька.
X.. 1937; Чаговець В.
А. Марія
Заньковецька.
К., 1949; Вінок
спогадів про
Заньковецьку.
К., 1950;
Мар'яненко І.
О. Минуле
українського
театру. К., 1953;
Дурилін С. М. Марія
Заньковецька.
К., 1955;
Саксаганський
П. К. Думки про
театр. К., 1955:
Тобілевич С.
В. Мої стежки
і зустрічі. К.,
1957;
Богомолець-Лазурська
H. М. Життя
Марії
Заньковецької.
К., 1961; Пільгук 1 І
Марія
Заньковецька.
К., 1978.
Р.Я.Пилипчик