ЗАРЕЦЬКИЙ
Віктор
Іванович (08.02.1925–23.08.1990) –
живописець.
Н. в м.
Білопілля.
Закінчив
Київ. худож.
ін–т (1953),
займався в
майстерні С.Григор’єва.
1953–57 – викл.
цього ін–ту.
Брав участь у
русі
шістдесятників.
Від 1963 – голова
Київ. клубу
творчої молоді
(див. Творчої
молоді
клуби). 1970 його
дружину
(одружений 1952) –
А.Горську –
та батька – І.Зарецького
– за
нез’ясованих
обставин було
вбито; роботи
З. до 1984 не
експонувалися
і про них не
згадувала
преса. Від 1978 З.
працював у власній
худож. студії,
мав більше 200
учнів. 1989 була
проведена
виставка
робіт З. в
Київ. будинку
вчених.
ч. робіт З.
придбав Держ.
музей укр.
образотворчого
мист–ва в
Києві (нині
Національний
художній
музей
України).
Творчий
спадок З.
становлять
бл. 1000 олійних
полотен та
малюнків,
серед них:
цикл
«Шахтарі»
(кін. 1950–х рр.),
«Шахтарський
двір» (1958),
«Дівчата» (1962),
«Світлий
спогад.
Автопортрет
з дружиною» (1976),
«Сон–трава»
(1986), триптихи
«Мистецтво»
(«Золоті часи
мистецтва»,
«Металевий
рок», «Після
катастрофи»),
«Релігія»
(«Язичництво»,
«Вічний
дзвін», «Білобог
і Чорнобог», 1987),
«Голодомор»
(1988), «Орач В.Стус»
(1990) та ін. П. у м.
Київ. Лауреат
Держ. премії ім.
Т.Шевченка (1994,
посмертно, за
картини
«Солдатка»,
«Літо»,
«Дерево
(Витоки
мистецтва)», «Ой
кум до куми
залицявся»,
«Весняні
клопоти»).
Літ.: Віктор
Зарецький.
Каталог. К., 1991;
Митці України:
Енциклопедичний
довідник. К., 1992; Зарецький
О. Мої батьки.
«Україна», 1994,
№ 23–24; 1995, № 1–2, 3–4;
Шевченківські
лауреати. 1962–2001.
Енциклопедичний
довідник. К., 2001.
В.В.
Головко.