ЗЕЛІНСЬКИЙ
Микола
Дмитрович [25.І
(6.ІІ) 1861, Тирасполь
— 31.VІІ 1953, Москва]
— радянський
хімік-органік,
акад. АН СРСР
(з 1929), один з
основоположників
учення про
органічний
каталіз.
Заслужений
діяч науки (з
1926). Герой
Соціалістичної
Праці (1945). У 1884
закінчив
Новоросійський
ун-т в Одесі;
1888—89 працював у
цьому ун-ті. З 1893
працював у
Московському
ун-ті. Наук.
праці 3.
присвячені
синтезу і
вивченню
властивостей
циклічних
вуглеводнів,
дослідженню
складу нафти
і продуктів
її переробки,
ароматизації
нафтопродуктів,
каталітичним
процесам
гідрування і
дегідрування,
синтезу рідкого
палива на
основі
оксиду
вуглецю, синтезу
бензолу з
ацетилену на
активованому
вугіллі,
дослідженню
амінокислот
і білків тощо.
3. розробив (1918—19)
метод
одержання
бензину крекінгом
солярового
масла й
нафти.
Він
винайшов
вугільний
протигаз.
Учнями 3. були:
Л. О. Чугаєв, М. О.
Шилов, С. С.
Намьоткін, О.
М. Несмеянов,
Б. О.
Казанський
та ін.
Нагороджений
4 орденами
Леніна, ін.
орденами,
медалями. Премія
ім. В. І. Леніна,
1934. Держ. премія
СРСР, 1942, 1946, 1948.
Тв.:
Собрание
трудов, т. 1—4. М., 1954
— 60.
Літ.:
Нилов Е.
Зелинский. М.,
1964.