КОСТОМАРОВ
Микола
Іванович
[4 (16).V 1817, с.
Юрасовка,
тепер
Ольховатського
р-ну
Ворон.
обл.—7
(19).ІV
1885, Петербург]
— укр.
і
рос.
бурж.-ліберальний
історик,
етнограф,
письменник,
чл.-кор.
Петерб.
АН
(з
1876). Позашлюбний
син
поміщика
і
кріпачки.
В
1836 закінчив
Харків.
ун-т. У 1844—45 учителював
у
гімназіях
Ровно
і
Києва,
з
1846 — ад'юнкт-професор
Київ.
ун-ту.
В
1847 заарештований
за
участь
у
таємному
Кирило-Мефодіївському
товаристві,
одним
із
засновників
якого
він
був.
За
вироком
суду
1848—56 перебував
на
адм.
засланні
в
Саратові.
Після
амністії
переїхав
до
Петербурга.
В
1859—62 — професор
Петерб.
ун-ту.
Один
з
організаторів
і
співробітників
журн.
"Основа"
(1861— 62), редактор
збірника
"Акты
Южной
и
Западной
России".
Автор
праць
переважно
з
вітчизн.
історії.
Ряд
істор.,
етногр.
і
публіцистичних
праць
К.
вперше
опубліковано
в
революц.-демократичних
та
ін.
прогресивних
журналах
("Современник",
"Отечественные
записки").
Окремими
виданнями
вийшли
в
світ
монографії
з
історії
України
"Богдан
Хмельницький
" (1857), "Руїна"
(1879—80), "Мазепа"
(1882). Діячі
рос.
революц.
демократії
підтримували
виступи
К.
на
захист
укр.
мови,
культури,
його
полеміку
проти
шовіністичної
польс.-шляхет.
та
великодерж.
рос.-монархічної
історіографії,
разом
з
тим
критикували
його
реліг.
містицизм,
ліберальну
обмеженість
і
націоналістичні
елементи
в
світогляді.
Ряд
консервативних,
анти
наук.
положень
істор.
концепції
К.,
зокрема
його
твердження
про
"безкласовість"
укр.
нації,
взяла
на
озброєння
укр.
бурж.-націоналістична
історіографія.
Літ.
творчість
К.
(літ.
псевд.—
Ієремія
Галка)
пов'язана
з
розвитком
укр.
романтизму.
Більша
частина
його
поезій
увійшла
до
збірок
"Українські
балади"
(1839) та
"Вітка"
(1840). Найзначніші
прозові
твори
укр.
мовою
— повість
"Сорок
літ"
(1840), "Казка
про
дівку
Семилітку"
(надруковано
1860), а
також
казки
"Торба",
"Лови"
(1843). У
кращих
творах
К.
звучить
співчуття
до
трудящого
народу,
повага
до
його
істор.
минулого,
чуються
ноти
соціального
протесту
(істор
драма
"Кремуцій
Корд",
1862; рос.
повість
"Син",
що
звеличує
С.
Разіна,
1859). Багато
віршів
пройняті
притаманними
прогресивним
романтикам
мотивами
прометеїзму,
тираноборства.
Проте
основною
в
його
творчості
була
ідея
класового
примирення,
у
деяких
творах
виявилась
ідеалізація
давнини.
Консервативні
погляди
К.
на
істор.
минуле
виразно
відбились
у
драмі
"Сава
Чалий"
(І838),
трагедії
"Переяславська
ніч"
(1841) і
повістях
рос.
мовою
"Кудеяр"
(1875), "Чернігівка"
(1881). К.
перекладав
українською
мовою
"Краледворсь-кий
рукопис",
твори
Дж.
Байрона,
У.
Шекспіра.
К.
був
одним
із
перших
укр.
літ.
критиків.
Безперечний
вплив
на
формування
літ.,
істор.
і
сусп.
поглядів
К.
мала
творчість
Т.
Г.
Шевченка.
Особисте
знайомство
з
поетом-революціонером
відбулося
1846 в
Києві.
Зустрічалися
вони
й
у
Петербурзі
(1859—61). В
питаннях
суспільно-політичних
між
Шевченком
і
К.
були
досить
значні
розходження.
Поет-революціонер
хоч
і
присвятив
К.
один
із
своїх
віршів,
але
осуджував
його
царистські
ілюзії
й
ліберальне
культурництво.
Все
краще
в
творчій
спадщині
К-
позитивно
оцінювали
революц.
демократи
М.
О.
Добролюбов,
Д.
І.
Писарєв,
М.
Г.
Чернишевський.
Його
творами
цікавилися
К.
Маркс,
В.
І.
Ленін,
Г.
В.
Плеханов,
О.
М.
Горький,
В.
В.
Воровський,
А.
В.
Луначарський.
Тв.:
Собрание
сочинений.
Исторические
монографии
и
исследования,
кн.
1—8, т.
1—21. СПБ,
1903— 06; Автобиография.
М.,
1922; Твори,
т.
1—2. К.,
1967.
Літ.:
Маркс
К.
Стенька
Разин.
"Молодая
гвардия",
1926, № 1; Полухін
Л.
К.
Формування
історичних
поглядів
М.
I. Костомарова.
К.,
1959; Сарбей
В.
Г.,
Шаблиовский
Е.
С.
Н.
И.
Костомаров
в
историографическом
наследии
Карла
Маркса.
"Вопросы
истории",
1967, № 8; Попов
П.
М.
М.
I. Костомаров
як
фольклорист
і
етнограф.
К.,
1968; Шаблиовский
Е.
С.
Н.
И.
Костомаров
в
годы
революционной
ситуации
(1859 —1861 гг.).
В
кн.:
Революционная
ситуация
в
России
в
1859 — 1861 гг.,
т.
В.
Г.
Сарбей,
Є.
С.
Шабліовський.