КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович (09.09(29.08).1769—10.11(29. 10).1838) — письменник, театральний і громад. діяч. Н. в м. Полтава в сім’ї канцеляриста міськ. магістрату. Спочатку навч. в Катериносл. г-зії, 1780—89 — у духовній семінарії (Полтава). Працював канцеляристом та домашнім учителем у сім’ях поміщиків. Літ. діяльність розпочав бл. 1794 переробкою в бурлескному стилі «Енеїди» Публія Вергілія Марона. Від 1796 (і до 1808) перебував на військ. службі. 1798 в Санкт-Петербурзі без його відома були надруковані перші 3 ч. його «Енеїди» (2-ге вид. — 1808). 1804 написав оду «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку, князю Олексію Борисовичу Куракіну» (опубл. 1849). Брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812. 1809 опублікував виправлену і доповнену 4-ю частиною «Виргилієву Энеиду, на малоросійській язык переложенную И. Котляревским» (повністю вийшла 1842 в Харкові). Від 1810 — куратор Будинку виховання дітей бідних дворян. Під час Війни 1812 сформував 5-й козац. полк, отримав чин майора. 1817 переклав вірш давньогрец. поетеси Сапфо «Ода Сапфо» (опубл. 1844). Був одним з організаторів Полтав. професійного театру, а 1819—21 — його худож. керівником. Разом із кн. М.Репніним-Волконським сприяв викупу з кріпацтва М. Щепкіна. 1818 вступив у масонську ложу «Любов до істини» (див. Масонство). 1819 для Полтав. театру написав п’єси «Наталка Полтавка» (опубл. 1838) і «Москаль-чарівник» (опубл. 1841), які поклали початок нової укр. драматургії (п’єси були поставлені 1819 за участю молодого М.Щепкіна). М. Щепкін ставив їх також у Москві, С.-Петербурзі та ін. містах. В основу характеристик їх персонажів було покладено нар. етичні та естетичні ідеали. Від 1819 (і до 1830) служив скарбником і книгохранителем Полтав. від. Рос. бібл. т-ва; з 1827 (і до 1835) був також попечителем Полтав. богоугодних закладів. Записував укр. фольклор. У зб. «Русские в своих пословицах и поговорках» І. Снєгірьова (1831) вміщено 70 зібраних і записаних ним укр. приказок і прислів’їв. П. у м. Полтава. «Енеїда» стала першим твором нової укр. літератури, що був написаний нар. мовою. В ньому запроваджено нову на той час віршовану форму — десятирядкову строфу чотиристопного ямба з правильним чергуванням рими замість панівного силабічного віршування. Широке й талановите зображення життя українців у широкому контексті їхньої мови, історії, звичаїв, традицій і побуту принесло авторові й поемі великий успіх серед сучасників, викликало багато наслідувань і привело до того, що укр. нар. мова остаточно витіснила з літ. вжитку стару книжну мову. За мотивами «Енеїди» Я. Лопатинський створив оперу «Еней на мандрівці» (1911), М.В.Лисенко написав музику до «Наталки Полтавки» (1890) та «Енеїди» (1911). Сценічні ролі у п’єсах К. зіграли М.Щепкін, К. Соленик, М.К.Садовський, П.Саксаганський, М.Заньковецька та ін. Його твори були інсценізовані («Енеїда» — 1903, 1913, 1986) й екранізовані («Москаль-чарівник» — 1909, 1911; «Наталка Полтавка» — 1911, 1936, 1978). 1903 було споруджено пам’ятник К. в Полтаві (скульп. Л. Позен), а 1973 — у Києві (скульп. Г.Кальченко). 1990 встановлено премію в галузі драматургії і театрального мист-ва ім. І.Котляревського. Літ.: Гринченко Б.Д. Иван Котляревский. Описание его жизни. Полтава, 1898; Горецький О.І. Котляревський Іван. Біографія 1904—1928. Одеса, 1928; Еремин И.П. Иван Петрович Котляревский (1769—1838). М., 1952; І.П. Котляревський у критиці і документах. К., 1959; Волинський П.К. Іван Котляревський: Життя і творчість. К., 1969; Іван Котляревський у документах, спогадах, дослідженнях. К., 1969; Кирилюк Є. Живі традиції: І.Котляревський та українська література. К., 1969; Мороз М.О. Іван Котляревський: Бібліографічний покажчик. 1798—1968. К., 1969; Хропко П.П. Іван Петрович Котляревський. К., 1969; Кирилюк Є. Іван Котляревський. К., 1981; Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології: Збірник наукових праць. К., 1990; УЛЕ, т. 3. К., 1995.

П.М. Бондарчук