ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ Марія Іванівна (дівоче призв. — Литвиненко, за чоловіком — Вольгемут; 13(01).02.1892—03.04.1966) — оперна й камерна співачка (лірико-драм. сопрано), драм. актриса, педагог, музично-громадська діячка. Нар. арт. СРСР (1936). Професор (1944). Н. в м. Київ. Із 7-и років співала в церк. хорі, оволоділа там основами нотної грамоти. Від 14-и років брала участь в аматорських драм. спектаклях. 1912 закінчила Київ. муз. уч-ще Імператорського Рос. муз. т-ва (1912, клас вокалу М.Алексєєвої-Юневич). Цього ж року стала працювати в Музично-драм. укр. театрі М.Садовського в Києві, водночас концертувала. 1914—16 співала в Театрі муз. драми в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург; тут її слухав Ф.Шаляпін і високо оцінив її виконавське мист-во). Потому була солісткою: Київ. театру опери і балету (1916—17; 1922—23, антреприза М.Багрова; 1935—53), Укр. муз. драми в Києві (1919, брала участь у створенні цього театру разом із Л.Курбасом, А.Петрицьким, Я.Степовим та ін.), 1-го Трудового кооперативу укр. артистів у Вінниці (1920—22, організований Л.-В. та її чоловіком Г.Вольгемутом), Харків. театру опери та балету (1923—35). Виступала у виставах Укр. нар. театру й Дніпроп. робітничого оперного театру (у Полтаві, Кривому Розі, Дніпропетровську, Сумах, Кременчуці). Під час окупації УРСР в роки німецько-рад. війни 1941—45 (див. Друга світова війна) разом з театром була евакуйована (1941—44) до Іркутська (нині місто в РФ), у складі виїзних концертних бригад співала перед воїнами Червоної армії (див. Радянська армія). Мала багатий за тембровими відтінками голос широкого діапазону, виконувала партії ліричного, драматичного сопрано й мецо-сопрано. На думку критиків, її спів відзначався винятковою чистотою й природністю вокального інтонування, бездоганним звуковеденням, чіткістю й рельєфністю кожної фрази, досконалою вокальною технікою. Вона створила бл. 70-и різних за стилями, нац. приналежністю, істор. періодами музично-сценічних образів, у т. ч. класичні зразки інтерпретації укр. оперних партій, низку з яких виконала вперше. Серед них — Катерина, Мати («Катерина» М.Аркаса), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського), Наталка, Терпилиха («Наталка Полтавка» І.Котляревського—М.В.Лисенка), Настя, Дідона, Оксана, Панночка («Тарас Бульба», «Енеїда», «Різдвяна ніч», «Утоплена» М.Лисенка), Мирослава («Золотий обруч» Б.Лятошинського), Наталя («Вибух» Б.Яновського, 1-ше виконання), Ганна («Наймичка» М.Вериківського, 1-ше виконання), Варвара («Богдан Хмельницький» К.Данькевича, 1-ше виконання, а також її остання партія), Наташа («Русалка» О.Даргомижського), Ярославна («Князь Ігор» О.Бородіна), Купава, Сабурова, («Снігуронька», «Царева наречена» М.Римського-Корсакова), Татьяна, Марія, Ліза («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Пікова дама» П.Чайковського), Аїда, Амелія (однойменна опера, «Бал-маскарад» Дж. Верді), Тоска, Турандот (однойменні опери Дж. Пучіні), Ортруда, Ельза («Лоенгрін» В.-Р.Вагнера), Сантуцца («Сільська честь» П.Масканьї), Галька (однойменна опера С.Монюшка), Маженка («Продана наречена» Б.Сметани). Поміж ролей в оперетах і музично-драм. виставах —Панночка («Вій» М.Л.Кропивницького), Аза, Маруся, Маруся («Циганка Аза», «Маруся Богуславка», «Ой не ходи, Грицю» М.Старицького), Ґандзя (однойменний твір І.Карпенка-Карого), Уляна («Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка). Мала великий концертний репертуар із творів укр., рос., грузин., вірм., західноєвроп. композиторів різних істор. періодів, старовинних рос. романсів, укр. (понад 300) і рос. народних, франц., неаполітанських та ін. пісень. Гастролювала за кордоном, у Німеччині (Франкфурт-на-Майні, Берлін, Лейпциг, Мюнхен, Гамбург), Австрії, Югославії. Записала на грамплатівки партії в операх С.Гулака-Артемовського, А.Вахнянина, М.Лисенка, П.Чайковського, низку укр. нар. пісень. 1920—22 викладала у Він. нар. консерваторії, у 1930-х рр. працювала з молодими співаками в Харкові, 1944—64 викладала в Київ. консерваторії (нині Національна музична академія України імені П.Чайковського). Розвивала принципи вокальної школи, прищеплені їй М.Алексєєвою-Юневич. Створила вокальну школу, її вихованці стали відомими солістами оперних театрів України, Росії, Молдови, вокальними педагогами. Виконала роль Одарки в екранізації опери «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського (Київ. кіностудія, 1953, реж. В.Лапокниш), озвучила партію Наталки в екранізації опери «Наталка Полтавка» І.Котляревського—М.Лисенка (1936). Авторка публікацій у пресі (понад 70) із питань вокальної та ширше — муз. к-ри, відгуків на події німецько-рад. війни 1941—45, автобіографічних заміток. Лауреатка Сталінської премії (1946). Нагороджена 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1936, 1948, 1951), орденом Леніна (1946). П. в м. Київ. Похована на Байковому цвинтарі (надгробок на її могилі 1971 виконав скульп. О.Олійник). 1967 її ім’ям названо вулицю в Києві. 1977 на будинку № 20 по вул. Пушкінській (Київ), де вона мешкала 1944—66, їй встановлено меморіальну дошку (скульп. О.Олійник, архіт. В.Гнєздилов). Портрети Л.-В. створили худож. О.Шовкуненко й скульп. І.Кавалерідзе (у ролі Одарки з опери «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського). Тв.: Вітаємо молодого майстра [Про З.Гайдай]. «Радянська музика», 1936, № 8; 10 літ Харківської опери. Там само, № 24; Моя жизнь. «Вечерняя Москва», 1936, 28 сентября; Зустріч з композитором (до 95-річчя М. Лисенка). «Вісті», 1937, 21 березня; Всесоюзный конкурс вокалистов. «Огонек», 1938, № 35—36; Украинские артисты выехали на фронт. «Советская Украина», 1942, 19 февраля; Шевченківський образ. «Радянська жінка», 1947, № 3; Воспоминания артистки. «Советская Украина», 1953, № 10; Видатна українська співачка [Про О.Петрусенко]. «Радянська культура», 1960, 20 лютого (у співавт.); Воспоминания об Н.А. Обуховой. В кн.: Н.А. Обухова: Воспоминания, статьи, материалы. М., 1970. Літ.: Савинов Б. М.І. Литвиненко-Вольгемут — народна артистка СРСР. К., 1946; Поляков А. М.І. Литвиненко-Вольгемут. К., 1956; Стебун І. Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут. К., 1958; Исаченко И. Мария Ивановна Литвиненко-Вольгемут: Народная артистка СССР. К., 1960; Стефанович М. Київський державний ордена Леніна театр опери та балету ім. Т.Г. Шевченка. К., 1964; Швачко Т. Марія Литвиненко-Вольгемут. К., 1972; Її ж. Мария Литвиненко-Вольгемут. К., 1986; Тольба В. Статьи. Воспоминания. К., 1986; Шевчук О., Якименко Н. Концертне життя. В кн.: Історія української музики, т. 4. К., 1992; Станішевський Ю. Національна опера України. К., 2003; Українські співаки у спогадах сучасників. К.—Львів—Нью-Йорк, 2003; Бєляєва М., Муха А., Якименко Н. Музично-театральне життя. В кн.: Історія української музики, т. 5. К., 2004.

О.М Немкович