НЕМИРИЧ Юрій (1612, ймовірно м. Черняхів, тепер Житом, обл. — серпень 1659) — укр. держ. і політ, діяч, правник, дипломат. Походив з відомого укр. шляхет. роду, був протестант, віросповідання. Навчався в социніанській академії у Ракові (Польща), 1630—34 — в Лейден. (Голландія) та Базельському (Швейцарія) ун-тах, в Англії (Оксфорд, Кембридж), у Франції (Сорбонна). Повернувшись в Україну, став лідером укр. социніан, одним із засновників аріанської академії у Киселині (тепер с. Кисилин Локачинського р-ну Волин. обл.). Під час Нац.-визв. війни укр. народу 1648—54 воював на боці Речі Посполитої. 1657 перейшов до Б. Хмельницького, прийняв православ'я, отримав звання козац. полковника. Після смерті гетьмана підтримував І. Виговського. Особисто сприяв укладенню у жовт. 1657 Корсунського договору між Україною і Швецією (підписаний під час Корсунської ради 1657), який передбачав утворення укр.-швед. союзу і визнавав незалежність України. Н. — творець концепції Великого князівства Руського, автор проекту Гадяцького договору 1658 і Маніфесту укр. уряду до європ. держав. Разом з П. Тетерею представляв укр. сторону при укладенні договору з Польщею під Гадячем 16.IX 1658. Очолював укр. делегацію на польс. сеймі при його ратифікації у квітні 1659. Загинув на Чернігівщині під час сутички сил гетьмана І. Виговського з повстанцями, які виступили проти його союзу з Польщею. Автор праць з історії й теології, зокрема латино мовної «Розвідка про Московитську війну», вид. під час навчання у Парижі (1632); у ній Н. порівнював політ, устрій Московської і Польс.-Литовської держав. Літ.: Брик М. Юрій Немирич, 1612—1659: На тлі історії України. Льоссер, 1974; Яковенко Н. М. Юрій Немирич. В кн.: Історія України в особах. IX—XVIII. К., 1993; Липинський В. Україна на переломі. 1657—1659. Замітки до історії укр. держ. будівництва в ХУІІ - ім. ст. К., 1997.

В. І. Прилуцький, Л. А. Сухих