ОРЛИК Пилип
Степанович
[21(31).Х 1672, с. Косут,
тепер Ошмянського
р-ну
Гродненської
обл.,
Білорусь —
24.У(4.УІ) 1742, м. Ясси,
тепер
Румунія] —
укр. держ.
діяч, гетьман
Війська
Запорізького
в еміграції
(1710—42). Навч. у
Києво-Могилянській
колегії. З 1692 —
писар у
канцелярії
київ,
митрополита.
З 1700 служив у
Генеральній
військовій
канцелярії.
Був
військовим
канцеляристом,
регентом
(керуючим
справами), а 1706
став
генеральним писарем
в уряді І. С.
Мазепи. Брав
участь у таємній
дип.
діяльності
гетьмана. В 1709
разом з ін.
соратниками
І. С. Мазепи
емігрував до
Молдови. 5(16).IV 1710
козацька
рада, що
відбулася
поблизу м.
Бендер,
обрала його
гетьманом. 23.1
(З.ІІ) 1711 уклав
договір про
союз з
Кримським ханством,
а в груд. 1711 та
берез. 1712 —
договори з
Оттоманською
Портою. 1711, а
також
упродовж 1712—14 здійснював
походи на
Правобережну
Україну,
підтримані
тур.-татарським
та польс. силами.
1714 разом з
частиною
старшини
переїхав до
Швеції. 1720
виїхав до
Оттоманської
Порти, у 1722—34
перебував у
Салоніках,
згодом —
здебільшого
на тер.
сучасних Молдови
та Румунії. О.
— один з
авторів
Конституції
Пилипа
Орлика (1710),
«Виводу прав
України» (1712),
інструкцій
укр.
делегаціям
на переговорах
з Кримським
ханством (1710) та
Оттоманською
Портою (1711),
«Маніфесту
до
європейських
урядів» (1712),
«Діярія
подорожнього»
та ін. 1711 О.
вперше
висунув ідею
про колективні
зовнішні
гарантії авт.
статусу і
тер.
цілісності
Війська
Запорізького
у складі
однієї з
держав
(Шведського
королівства,
Кримського
ханства,
Оттоманської
Порти, Речі
Посполитої,
Російської
держави). Він
обгрунтував
доцільність
посилення
повноважень
гетьмана,
зменшення
його підконтрольності
Генеральній
військовій
раді. О.
оперував
двома
категоріями
д-ви: «панство»
і «народ».
«Панство» —
це суверенна
д-ва на чолі з
монархом.
«Народ» —
населення
певного
політично
окресленог о
тер. суб'єкта
під владою
монарха.
Правові
відносини
народу з
монархом-сувереном,
за О, бувають
двох типів,
що
відповідають
двом типам
формування
д-ви на
певній
території.
Перший —
«підданство»,
що виникає
при
завоюванні.
Цей тип державотворення,
на думку О.,
суперечить
природ, праву
і
накладається
на народ як
Боже покарання.
Повстання
народу проти
такого типу
правовідносин
він вважав
справедливим.
Другий тип
правовідносин
— «протекція»,
що виникає
при
добровільному
входженні народу
під владу
монарха. При
цьому
укладається
договір
сюзерена зі
станами про
обов'язки
сторін.
Такому типу
відповідає
ідея О. про
«вільний
народ» — нас.
певної
території, що
має права на
самоврядування,
договірні відносини
з монархом та
самовизначення
у сенсі зміни
монарха при
невиконанні
ним зобов'язань.
З одного
боку, такі
статус і права
народ
отримує
після свого
першого
договору з
монархом. З
ін. боку, вони
є частиною природ,
(божественного)
права народу,
що не підлягає
відчуженню.
О. відійшов
від характерного
для
попередніх
укр.
мислителів
формулювання
поняття
«народ» як
соціальної категорії,
розвинув
ідею про його
всестановий,
громад.-тер.
характер. У
його творах
уперше в укр.
політ, та
правовій
думці народ набув
виразної
політ,
суб'єктності.
О. не оперував
поняттям
«держава»
(«панство»)
без монарха.
У нього
монарх
виступає як
гарант збереження
авт. прав
народу,
захисту його
від зовн.
ворогів,
легітимності
структур і
посад самоврядування
народу,
внутр. миру, а
також як гол.
суб'єкт
міжнар.
відносин,
завдяки
якому народ
реалізує
свої
інтереси
щодо ін.
держав і
народів. При
цьому О.
суттєво обмежив
політ, роль
монарха —
його
фактично виведено
з політ,
системи, він
є лише
гарантом її
незмінності,
а не чинником
її регулювання.
Уперше в укр.
політ, та
прав, думці О.
виразно
переніс
договірну
теорію походження
д-ви на внутр.
устрій
«вільного
народу», що
було значним
кроком від
середньовіч. персоналізованого
до ново час.
інституціоналізованого
поняття про
д-ву. Він увів
в укр. л-ру
політ,
категорії
доби
Просвітництва
— «інтереси
батьківщини»,
«спільне добро»
тощо. Літ.:
Костомаров М.
Мазепа і
мазепинці. Л.,
1895; Оглоблин О.
Гетьман Іван
Мазепа та його
доба. Н.-Й., 19„60;
Крупницький
Б. Гетьман
Пилип Орлик
(1672—1742). Його
життя і доля.
К., 1991; Кресіна І.
О., Кресін О. В.
Гетьман
Пилип Орлик і
його
Конституція.
К., 1993; Субтельний
О. Мазепинці.
К, 1994; Кресін О. В.
Політ.-прав.
спадщина укр.
політ,
еміграції
першої пол. XVIII
ст. К., 2001.
О. В.
Кресін