СТЕЦЕНКО Кирило Григорович [12 (24).V 1882, с. Квітки, тепер Корсунь-Шевченківського району Черкас. обл.— 29.IV 1922, с. Веприк, тепер Фастівського р-ну Київ. обл.] — укр. композитор, хоровий диригент, муз. громадський діяч. У 1903 закінчив Київ. духовну академію. Музичну освіту здобув у Києві в муз. уч-щі Російського муз. т-ва та Муз.-драм. школі Миколи Лисенка (1904—07), брав уроки композиції у Г. Любомирського. Одночасно викладав спів у гімназії та вчительській семінарії. У 1907 за співчуття революц. рухові С. було вислано з Києва. В 1907—10 викладав спів у школах Александровська-Грушевського (тепер м. Шахти Ростов. обл.), Білій Церкві та у Тиврові (тепер смт Вінницької обл.). Політ. утиски в країні 1912—16 спричинили тяжку душевну кризу С. Прийнявши сан священика, він оселився в с. Голово-Русаві (тепер у складі с. Олександрівки Томашпільського р-ну Вінницької обл.). Творче піднесення у С. почалося після 1917. Працював у Всеукраїнському муз. комітеті відділу мистецтв при Наркомосі УРСР, з 1920 керував муз.-хоровою секцією муз. відділу "Дніпросоюзу" в Києві. За його ініціативою було створено мандрівні хорові капели, освоєно нотодрукування, засновано муз. б-ку. Викладав у Муз.-драм. інституті ім. М. В. Лисенка (Київ). З грудня 1920 жив у с. Веприку. Творчість С. гуманістична, містить гострі суспільно-етичні проблеми. Музика емоційна, насичена мелодизмом. їй властиві національні інтонації і ладогармонічний колорит, висока культура розгортання музичної форми, стислість вислову. Серед ранніх творів — хори "Бурлака", "Рано-вранці новобранці" (1904, слова Т. Шевченка), "Рости, квіте" з незакінченої опери "Полонянка": солоспіви "Плавай, плавай, лебедонько" (слова Т. Шевченка), "Вечірня пісня". В 1905—11 написав твори, пройняті революц. настроями: хори "Содом", "Прометей", "Сон" (слова П. Грабовського), "Хмари", кантати "Шевченкові", "Єднаймося" (слова І. Франка), а також сатиричну пісню-сцену "Цар Горох", оперу "Кар-мелюк". До кращих творів належать хори "То була тихая ніч" (слова Лесі Українки), "Усе жило", 50 акапельних обробок колядок і щедрівок (1907—10), музика до вистав "Сватання на Гончарівці" (1909), "Про що тирса шелестіла" (поставлена 1916 Театром Миколи Садовського в Києві), дит. опери "Лисичка, Котик і Півник" (1910) та "Івасик-Телесик" (1911). Після 1917 С. написав хори "Знов весна" (слова Лесі Українки), "Над нами ніч" (слова О. Олеся), "Свобода, рівність і любов" (1920, слова П. Тичини), кантату "У неділеньку святую" (1918, слова Т. Шевченка), одноактну оперу "Іфігенія в Тавріді" (1921, за драмою Лесі Українки), музику до "Гайдамаків" Шевченка (1919—21, для хору, солістів, симф. оркестру). С.— організатор і учасник багатьох шевченківських концертів.

Літ.: Горюхіна Н., Єфремова Л. К. Г. Стеценко. К., 1955; Пархоменко Л. О. Кирило Григорович Стеценко. К., 1973; Лісецький С. Риси стилю творчості Стеценка. К., 1977; Кирило Стеценко. Спогади. Листи. Матеріали. К., 1981; Тичина П. Подорож з капелою К. Г. Стеценка. К., 1982.

Л. О. Пархоменко.