ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (6л. 1036, м. Василів, тепер м. Васильків Київ. обл.— 3.V 1074, Київ) — давньорус. церковний письменник-полеміст. Дитинство та юнацькі роки провів у Курську, де батько його був великокняжим управителем (тіуном). 1055—56 прибув до Києва і постригся в ченці під ім'ям Феодосія. Згодом став ігуменом Києво-Печерського монастиря. Зазнав переслідувань від князя Святослава. У посланнях до князя Ізяслава Ярославича виступав як ідеолог православ'я, остерігаючи князя від орієнтації на іновірців-"латинян". Твори Ф. П. (близько десяти повчань, слів, казань) відзначаються публіцистичністю, ідеологічною і політ. активністю.

Літ.: Еремин И. П. Литературное наследие Феодосия Печерского. "Труды отдела древнерусской литературы", 1947. т. 5.

В. П. Колосова.