Шлюбні обшуки
Шлюбні обшуки (передшлюбне свідоцтво) – письмовий акт, який здійснювався причтом церкви перед вінчанням з метою встановлення відсутності споріднення між нареченими.
Були запроваджені 1765 р. Походили від так званих вінцевих пам’яток – дозволів на шлюб часів Давньої Русі. Форма шлюбних обшуків склалася до 1837 р. Ці документи містили таку інформацію про наречених: прізвище, ім’я та по батькові, вік, соціальний стан, чин, місце мешкання, сімейне становище та наявність споріднення. Шлюбні обшуки підписувалися поручителями, заносилися до шнурових (обшукових) книг та скріплялися печатками духовних консисторій. Під час створення цих актів, наречені надавалися офіційні документи – метричні виписки, паспорти, послужні списки тощо. Ці документи, за звичай, зосереджувалися у справах парафіяльних церков під назвою «шлюбні документи», але нерідко у практиці невеликих, переважно, сільських парафій підшивалися до обшукових книг. В державних архівних збірках шлюбні обшуки зберігаються, на жаль, у незначній кількості та датуються переважно першою половиною ХІХ ст.
Література:
Легун Ю.В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. – Вінниця, 2005. – 515 с.
Валерій Томазов