- Деталі
- Категорія: Нові надходження
 |
Политические партии России. Конец XIX – первая треть XX века: Энциклопедия. – М. Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1996. – 872 с., илл. |
Це енциклопедичне видання (керівник проекту – В.В. Шелохаєв, заступник – А. К. Сорокін) – первісток асоціації «Російська політична енциклопедія» (РОССПЕН), що було покликане познайомити читача з історією багатопартійності, «не навязывая ему в очередной раз новую концепцию политических партий». Історія політичних партій розглядається в межах колишньої Російської імперії, оскільки будь-який інший підхід призвів би, на думку упорядників, до спотворення всього процесу становлення та функціонування багатопартійності. Такій підхід дозволив висвітлити історію національних партій, організацій і рухів. На думку фахівців, «книга стала своєрідною енциклопедією політичного життя дореволюційної Росії». Видання містить 900 статей, зокрема, 130 статей присвячено історії політичних партій, 127 – друкованим органам. Найбільш численним є біографічний блок. Він містить політичні біографії лідерів й відомих функціонерів. Додатки 2–7 містять списки членів ЦК шести провідних політичних партій Росії того часу («Союз русского народа», «Союз 17 октября», прогрессистов, кадетов, социал-демократов и эссеров), що супроводжуються короткими біографічними відомостями.
Біографічні статті створені за єдиною схемою, спираються на першоджерела, містять детальну бібліографію та фотоілюстрації. До видання увійшло чимало персоналій, які діяли на територіях, що нині входять до складу України. Серед них – Антонович Д. В. (РУП), Беренштам В. Л. (член Київської Старої громади), Винниченко В. К. (Революційна українська партія, Українська соціал-демократична робітнича партія), Грушевський М. С. (співзасновник Української націонал-демократичної партії, один з лідерів Товариства українських поступовців, очільник групи «центру» Української партії соціалістів-революціонерів), Демченко В. Я. (один з лідерів Київського клубу руських націоналістів), Єфремов С. О. (діяч Київської Старої громади, фундатор Української демократичної партії, Української радикальної партії, Української демократично-радикальної партії, Української партії соціалістів-федералістів), Лотоцький О. Г. (УДРП, ТУП), Стебницький П. Я. (УДРП, ТУП), Шраг І. Л. (УДРП, ТУП), Шульгин О. Я. (УПСФ), Лучицький І. В. (діяч Київської Старої громади,
Конституційно-демократичної партії, співзасновник Української Федеративно-Демократичної партії), Петровський Г. І. («Союз боротьби за звільнення робочого класу», ВКП(б)), Голубович В. А. (УПСР), Алєксєєнко М. М. (октябрист), Блакитний В. М., Любченко О. П., Гредескул Н.А. (кадет), Ізгоєв О. С. (Лянде) (кадет), Кістяківський Б. О. («Союз визволення»), М. М. Ковалевский (партія демократичних реформ), Липинський В. К. (УДХП), Мазепа І. П. (УСДРП), Мазуренко С. П., Махно Н. І. (анархіст), Родзянко М. В. (октябрист), Феденко П. В. (УСДРП), Хижняков В. В., Шумський О. Я., Щєпкін Є. М. (кадет), Яворський М. І. тощо. Найбільш детально висвітлені біографії діячів ліберально-демократичного напряму (27 статей).
Щодо українського сегменту багатопартійності, викладено історію Загальної безпартійної демократичної організації та 14 партій - Української демократичної партії, Української радикальної партії, Української демократично-радикальної партії, Української партії соціалістів-федералістів, Української партії соціалістів-революціонерів, Революційної української партії, Української селянської партії, Української народної партії, Української соціалістичної партії, «Спілки», Української соціал-демократичної робітничої партії, Української партії соціалістів-самостійників, організаційні трансформації українського націонал-комунізму. Із друкованих органів міститься інформація щодо газет «Нова рада», «Робітнича газета», «Киевлянин», часопису «Дзвін». Із українських істориків у виданні прийняли участь С. Чмир (Іваницька), В. Солдатенко, Д. Вєдєнєев, Ю. Горбань.