Біографістика та суміжні наукові дисципліни
Метою науково-інформаційного проекту «Український національний біографічний архів» окрім подання біобібліографічних матеріалів по персоналіях співвітчизників є ознайомлення спеціалістів та широкого кола шанувальників української історії й культури з теорією і практикою біографічних досліджень, методичними питаннями збору, систематизації і поширення історико-біографічної інформації.
Володимир Іванович ПОПИК,
директор Інституту біографічних досліджень НБУВ,
кандидат історичних наук (Київ)
БІОГРАФІСТИКА
Біографістика (від грец. βίος - життя і γράφω – пишу, зображую) – спеціальна історична дисципліна і галузь історичної науки, яка досліджує історію розвитку, теоретико-методологічні, методичні, джерелознавчі та практично-прикладні проблеми біографічних досліджень, зокрема створення наукових біографій, укладання біографічних словників і довідників, різноманітні види біографічної та біобібліографічної продукції, а також еволюцію історико- та літературно-біографічної творчості, як явища культури та суспільного життя. Термін „біографістика” набув поширення у 70-х рр. 20 ст., проте остаточне утвердження біографістики, як самостійної історичної дисципліни, відбулося в Україні у 90-х рр., особливо з появою узагальнюючої праці В.С. Чишка „Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України” (К., 1996) та захистом ним докторської дисертації „Біографістика як галузь історичної науки: історіографія та методологія” (1997). У західноєвропейській та російській науковій і культурній традиціях прийнятому нині в українській історичній науці терміну „біографістика” в цілому відповідають „наукова біографія”, а також „біографія”, та „біографіка” (в розумінні окремого напряму дослідницької діяльності і наукової дисципліни), хоча останні є значно більш широкими за змістом і позначають також багатовимірну галузь біографічної творчості, видання біографічного жанру, що охоплюють художню, публіцистичну та науково-популярну біографії. Проте і в Україні впродовж останнього десятиліття біографістикою в широкому розумінні нерідко іменують все, що належить до сфери історичних та літературних біографічних досліджень, а також популярних біографічних публікацій, які не мають жодного відношення до науки. Це, безумовно, вносить відчутну плутанину у понятійний апарат. Основні етапи розвитку донаукової європейської біографістики пов”язані з емпіричним виробленням засадничих основ та практичних правил і настанов античної біографіки, середньовічної агіографії, ренесансної гуманістичної та барокової панегіричної, а згодом – ранньомодерної громадсько-політичної і літературної біографіки. Відправною віхою цього процесу на українських теренах стала поява від кінця 10 – початку 11 ст. елементів біографічних описів у літописній та житійній літературі, створення Києво-Печерського Патерика (перша пол. 13 ст.), яке знаменувало утвердження оригінальної вітчизняної біографічно-агіографічної традиції. В 16 ст. вона знайшла продовження у відновленні жанру князівського житія у Короткому Волинському літописі (детальна біографія Костянтина Острозького).