Генеалогія історична (грец.γενεαλογία –родовід, від γενέα – рід, народження та λόγος – слово, наука) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає походження родів та окремих осіб, родинні зв'язки, історію сімей різного соціального походження. Відомості, які надає генеалогія, допомагають вивчати політичну історію, майнові, соціальні та правові стосунки, місце та роль певних родів та осіб у подіях окремих епох та країн. Данні генеалогії сприяють дослідженню демографічних процесів та соціально-психологічних аспектів людських взаємин.
Наукові напрями: генеалогія
Генеалогія практична (утилітарна) (грец.γενεαλογία –родовід, від γενέα – рід, народження та λόγος – слово, наука) – 1) власне родовід, систематичне зібрання відомостей про походження роду, його історію та споріднення з іншими родами; 2) сукупність наукових методів, з допомогою яких складається родовід.
Метричні книги – комплекс джерел, що містить інформацію про громадянський стан людини – народження та хрещення, вінчання, смерть та відспівування тощо.
Ревізькі казки (ревізії, ревізькі сказки) – акти обліку податного населення Російської імперії.
Родовідні книги – один з актів дворянського стану Російської імперії (разом із «Загальним гербовником дворянських родів Всеросійської імперії», жалуваними грамотами на дворянство та дворянськими списками, що надсилалися до Герольдії). Запроваджені згідно з «Жалуваною грамотою на права, свободи та переваги шляхетному російському дворянству», виданою російською імператрицею Катериною II 21 квітня 1785 р.
Сповідальні відомості (розписи) – акти обліку православного населення в Російській імперії з метою визначення їхньої релігійної благонадійності.
Шлюбні обшуки (передшлюбне свідоцтво) – письмовий акт, який здійснювався причтом церкви перед вінчанням з метою встановлення відсутності споріднення між нареченими.