Наукові напрями: генеалогія
Метричні книги – комплекс джерел, що містить інформацію про громадянський стан людини – народження та хрещення, вінчання, смерть та відспівування тощо.
Перші метричні книги на українських теренах датуються кінцем XVI ст. Багато зусиль для поширення практики ведення метричних книжок доклали такі церковні діячі як Петро Могила («Требник» 1646 р.), Антоній Винницький («Метрика церковна» 1675 р.), Йосип Шумлянський та Варлам Ясинський. У Російській імперії, до складу якої входила найбільша частина українських земель, церковний облік православного населення розпочався у 1702 р., згідно з наказом імператора Петра І «О подаче в Патриарший духовный приказ приходскими священниками еженедельных сведений о тех, кто родились и умерли». У 1722 р. додаток до «Духовного регламента» встановлював обов’язкове ведення метричних книг на всій території Російської імперії. У 1724 р. Синод розробив форму метричних книг, яка складалася з трьох частин, до яких заносилися відомості про хрещення, вінчання та відспівування людини. Система оформлення записів у метричних книгах складалася поступово. Тільки у 1806 р. з’явилися друковані форми для ведення метричних книг, а остаточний формуляр та вимоги до оформлення метричних записів були затвердженні у 1838 р.
Обов’язкове ведення метричних книг для інших категорій населення – неправославних – було юридично оформлене значно пізніше. Так, у 1826 р. – воно було впроваджено для католиків, у 1832 р. – для мусульман Таврійської губернії та лютеран, у 1835 р. – для іудеїв. Треба зазначити, що спочатку більшість записів у метричних книгах робили традиційними для неправославних конфесій мовами – німецькою, польською, латиною. Але пізніше діловодство було переведено чи взагалі на російську мову, як, наприклад, католицькі метричні книги чи дублювалися російською мовою, як іудейські.
Класичний запис про хрещення дитини містить повну дату його народження та хрещення, місце мешкання, суспільний стан, чин, професію, прізвище, ім’я та по батькові батька та ім’я та по батькові матері (у православних прізвище матері за звичай не вказується), віросповідання та законність шлюбу, місце мешкання, чин, соціальний стан, професію, ім’я, по батькові та прізвище хрещених (восприємників), імена священика та причта, що здійснили таїнство, та відмітку у випадку видання дублікату свідоцтва.
Запис про вінчання сповіщає повну дату здійснення таїнства, місце мешкання, соціальний стан, ім’я, по батькові та прізвище із зазначенням кількості років, віросповідання та кількості шлюбів для наречених (для нареченої вказується ім’я батька, а у разі попереднього шлюбу – прізвище попереднього чоловіка), місце мешкання, соціальний стан, чин, професію, чин, ім’я, по батькові та прізвище поручителів, імена священика та причта, які здійснили таїнство.
Запис про відспівування містить такі відомості: повна дати смерті, відспівування та поховання, місце мешкання, соціальний стан, чин, ім’я, по батькові та прізвище померлого (для дітей – зазначався батько чи мати, для жінок – статус чоловіка), причина смерті, кількість років померлого, імена священика та причту, які здійснили обряд поховання, та місце поховання.
Згідно з конфесійними традиціями інформація, що наводилась у метричних записах, трохи різнилася. Так, у католицьких метричних книгах обов’язково вказувалося дівоче прізвище матері народженого чи молодят, зазначався повний список родини померлого. Звичайно, що такі відомості значно поліпшують можливості збору інформації для генеалогічного дослідження. Однак, треба пам’ятати, що в цих записах усі представники родини називаються тільки власним ім’ям (інколи двома чи трьома), але без повідомлення по батькові.
Метричні книги зберігалися безпосередньо у церквах, де відбувалося таїнство та здійснювався реєстраційний запис. Священики були повинні раз на рік робити копії з метричних книг та надсилати їх до відповідних органів: православні – до консисторій, іудеї – до рабинатів, католики – до деканатів. Парафіяльний примірник, як правило, складається з книг про хрещення, відспівування та вінчання одного приходу за один чи кілька років. Консисторський же примірник є грубезним томом та містить книги про хрещення, відспівування та вінчання за один рік, але всіх приходів протопопії, повіту чи міста, чи, навіть, більшої адміністративної і церковно-адміністративної одиниці. У другій половині XIX ст. траплялися випадки, коли для кожного виду реєстрації існувала окрема метрична книга.
Більшість перших (парафіяльних) примірників зберігається у фондах церков, а копій – у фондах органів управління церковним життям – консисторій, рабинатів, деканатів. Але не всі архіви дотримуються саме такої системи збереження. Інколи метричні книги об’єднані у колекціях, де опинилися обидва примірники. Часто трапляється ситуація, коли примірники знаходяться в архівах у зовсім різних містах. Це, перш за все, пов’язано з адміністративно-територіальним поділом на області за радянських часів. Тоді частина метричних книг передавалася до новостворених обласних архівів. При чому, в таких архівах може повністю зберігатися комплект метричних книг, а може лише невелика їх частина за останні роки XIX – початок XX ст.
Декретом ВУЦВК і РНК УСРР від 20 лютого 1919 р. реєстрацію актів громадянського стану було передано до компетенції держави. У 1919 р. циркулярами НКВС та Головархіву всі метричні книги, починаючи з 1863 р. передано до відділень РАЦС, а інші – у ведення губернських уповноважених Головархіву. У 1929 р. для РАЦСів було встановлено 75-річний термін зберігання метричних книг. Ці матеріали обмежені у використанні. Зараз до архівів уже передано записи РАЦС 1919–1938 рр.
Тривалий час метричні книги, найцінніше джерело для генеалогічних пошуків, залишалися поза увагою науковців. Лише сьогодні розпочинається їх ретельне дослідження – висвітлення історії виникнення, ведення та зберігання. Ціла низка наукових праць присвячена огляду колекцій метричних книг, що зберігаються в різних архівних сховищах. Такі розвідки сприяють введенню до наукового обігу одного з найінформативніших джерел для реконструкції родоводів. Унікальним проектом стало видання іменного покажчика метричних книг Одеської Грецької Свято-Троїцької церкви, який здійснено співробітниками Державного архіву Одеської обл. («Греки Одессы. Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви». – Одесса,2000. – Ч. 1:1800–1831; 2002. – Ч. 2: 1834–1852; 2004. – Ч. 3: 1853–1874; 2005. – Ч. 4: 1875–1891; 2006. – Ч. 5: 1802, 1892–1906; 2009. – Ч. 6: 1907–1920). Від початку 2000-х рр. Державним комітетом архівів України реалізується проект із підготовки Зведеного каталогу метричних книг, що зберігаються в державних архівах України. Опубліковано реєстри книг державних архівів багатьох областей (Волинської, Житомирської, Одеської та ін.). У державних архівах триває робота зі створення бази даних за метричними книгами.
Література:
Анисимова И.А, Богинский А.В., Шумков А.А. Метрические книги и другие документы полковых церквей в РГВИА // Генеалогический вестник. – 2003. – Вып. 14. – С. 69–78; Антонов Д.Н., Антонова И.А. Метрические книги: время собирать камни // Отечественные архивы. – 1996. – № 4. – С. 15–28, № 5. – С. 26–39; Антонов Д.Н., Антонова И.А. Исторические описи метрических книг как исторический источник // Отечественные архивы. – 1998. – № 1. – С. 27–35; Веревкин-Шелюта В.Н. Метрические книги и материалы римско-католических костелов Санкт-Петербурга и его окрестностей в Национальном историческом архиве Белоруси // Генеалогический вестник. – 2001. – Вып. 1. – С. 29–35; Елпатьевский А.В. К истории документирования актов гражданского состояния в России и СССР (с XVIII в. по настоящее время) // Актовое источниковедение. – М., 1979. – С. 65; Мордвінцев В.М. Метричні книги // Вісник Київського університету. Історія. – К., 1999. – Вип. 41. – С. 12–15; Рыклис И.Г., Шумков А.А. Метрические документы церквей военного ведомства в РГВИА // Генеалогический вестник. – 2001. – Вып. 6. – С. 23–43; Скочиляс І. Запровадження метричних книг у Київській православній метрополії у другій половині XVIII ст. // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. – Біла Церква, 2001. – Вип. 2. – С. 77–87; Свищев П.А. Документальные источники как доказательная база родословного исследования // Генеалогический вестник. – 2002. – Вып. 11. – С. 6–16; Томазов В.В. Метрические книги Киевского раввината в Центральном государственном историческом архиве Украины в Киеве // Генеалогический вестник. – 2002. – Вып. 12. – С. 65–75; Томазов В.В. Иудейские метрические книги в Центральном государственном историческом архиве Украины в Киеве // Генеалогический вестник. – 2004. – Вып. 18. – С. 42–44; Легун Ю.В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. – Вінниця, 2005. – 515 с.;Томазов В.В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII – початок XXI ст.). – К., 2006. – 282 с.; Зворский С.Л. Метричні книги: історія їх ведення та теренах України та зберігання в державних архівах // Зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державних архівах України. – К., 2009. – Т. 1. – С. 7–19.
Валерій Томазов