Наукові напрями: генеалогія
Сповідальні відомості (розписи) – акти обліку православного населення в Російській імперії з метою визначення їхньої релігійної благонадійності.
Вони є безцінним джерелом для генеалогічних та демографічних досліджень. Сповідальні відомості містить інформацію про всіх мешканців певного населеного пункту, їхній вік, станову приналежність, склад родини та ступені споріднення. З’явилися у Московській державі як засіб виявлення старообрядців. У 1690 р. новгородський митрополит Корнилій за власною ініціативою почав вимагати від підлеглих священиків, щоб вони складали й подавали йому «сповідальні відомості» про парафіян, які були на сповіді та святому причасті під час великого посту. 1697 р. ця ініціатива була підтримана патріархом Адріаном та царем Петром І. Укази Петра І від 1716 та 1718 рр. зробили ведення сповідальним відомостей обов’язковим на території всієї Російської імперії. Сповідальні відомості складалися щорічно парафіяльними священиками та представляли собою три іменних списки: до першого вносилися ті, які були на сповіді, до другого – ті, що не були, до третього – розкольники. Сповідальні відомості надсилалися до Архієрейських будинків, звідки екстракти з них відправлялися у Синод. Указами 1737 та 1742 рр. форма сповідальних відомостей була змінена та остаточно затверджена. Старовіри фіксувалися окремо, а все інше православне населення поділялося на сім соціальних груп, всередині яких існував розподіл за статтю. Згодом кількість соціальних груп зменшувалася відповідно до змін соціальної структури імперії. Введення сповідальних розписів офіційно було припинено у 1917 р., але іноді трапляються документи й більш пізнього часу. Нині сповідальні відомості зберігаються переважно в фондах православних консисторій.
Література:
Миронов Б.Н. Исповедальные росписи как источник численности и социальной структуры православного населения России XVIII – первой половины XIX в. // Вспомогательные исторические дисциплины. – Л., 1989. – Вып. ХХ. – С. 103–105; Мордвінцев В.М. Сповідальні відомості // Київська старовина. – 1995. – №3. – С. 84–87; Легун Ю.В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. – Вінниця, 2005. – 515 с.; Томазов В.В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII – початок XXI ст.). – К., 2006. – 282 с.
Валерій Томазов