Наукові напрями: генеалогія
Родовідні книги – один з актів дворянського стану Російської імперії (разом із «Загальним гербовником дворянських родів Всеросійської імперії», жалуваними грамотами на дворянство та дворянськими списками, що надсилалися до Герольдії). Запроваджені згідно з «Жалуваною грамотою на права, свободи та переваги шляхетному російському дворянству», виданою російською імператрицею Катериною II 21 квітня 1785 р.
Складання та ведення родовідних книг здійснювалося за територіальним принципом і доручалося губернським зібранням разом із губернським предводителем дворянства. Для складання і ведення губернських родовідних книг повітові предводителі дворянства повинні були скласти алфавітні списки дворянських родів свого повіту, а в подальшому – вести списки прибулих до повіту дворян та народжених дворянських дітей чоловічої статі.
Книга поділялася на 6 частин: у 1-шу частину потрапляли роди жалуваного та дійсного дворянства; у 2-гу – роди, що отримали дворянство за військ. чинами; у 3-тю – роди, що отримали дворянство за цивільними чинами чи через нагородження орденами; у 4-ту – іноземне дворянство; у 5-ту – титуловані роди; у 6-ту – старовинні шляхетні роди, що мали дворянську гідність понад сто років. До кожної частини роди заносилися за абетковим принципом.
Губернські дворянські депутатські збори вносили роди до родовідних книг на основі незаперечних доказів двома третинами голосів. Після внесення дворянського роду в родовідну книгу збори видавали грамоту, засвідчену підписами та печаткою. Спочатку передбачалося, що остаточне вирішення питання про внесення до родовідних книг буде в компетенції дворянських зборів. Однак згодом ці права перебрала на себе Герольдія Урядового Сенату, як і функцію виготовлення та видачі дворянської грамоти.
У родовідні книги вносилися тільки спадкові дворяни, що мали нерухоме майно в межах губернії. Дворяни, які доводили свій стан за родоводом та не мали нерухомого майна, записувалися в книгу тієї губернії, де їхні предки колись тримали маєтності. Дворяни, що отримали спадкове дворянство за вислугою, як і прибулі до Російської імперії шляхетні роди, вносилися за бажанням до родовідної книги будь-якої губернії.
Діти дворян потрапляли до родовідних книгах через окрему процедуру – долучення до роду. Для цього батьки повинні були надавати документи про внесення їхнього роду до родовідної книги та завірені метричні свідоцтва про народження дитини в законному шлюбі.
Записи в родовідних книгах неоднорідні в плані інформативності. Якщо рід претендував на внесення до 6-ї частини родовідної книги, то запис може містити до кількох десятків осіб, що належать до 5–6-ти поколінь роду. У 2-й та 3-й частинах, як правило, записано одну родину, а інколи – навіть взагалі одну особу, що отримала право на дворянство. Однак це зовсім не означає, що до 2-ї та 3-ї частин вносилися тільки «молоді» дворянські роди, тут багато було і старовинних. Просто їхні представники чи не зуміли, чи не схотіли збирати докази для приєднання своєї гілки до основного стовбуру роду. Тому часто траплялася така ситуація, коли представники одного й того ж роду опинялися в різних частинах родовідної книги.
Сьогодні родовідні книги зберігаються в обласних архівах тих міст, які колись були губернськими центрами, та фонді департаменту Герольдії Урядового Сенату (ф. 1343) в Російському державному історичному архіві вСанкт-Петербурзі.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. було видано списки дворян, внесених до губернських родовідних книг, зокрема Волинської, Київської, Чернігівської, Полтавської, Подільської губерній.
Українські козацько-старшинські роди та шляхта також потрапили до родовідних книг. Акт введення родовідних книг був останнім у процесі перетворення козацької старшинина російське дворянство.
Література:
Рикман В.Ю. Дворянское законодательство Российской империи. – Москва, 1992. – 119 с.;Шурляков С.В. Генеалогические материалы в архивах Украины // Летопись Историко-родословного общества в Москве. – Москва, 1994. – Вып. 2 (46). – С. 95–99; Думин С.В. Списки дворянских родов Российской империи по губерниям: Библиографический указатель // Летопись Историко-родословного общества в Москве. – Москва, 1995. –Вып. 3 (47). – С. 88–100; Анисимова И.А. Обзор дворянских родословных книг, хранящихся в фонде Департамента Герольдии (РГИА, ф. 1343, оп. 51) // Генеалогический вестник. – 2001. – Вып. 4. – С. 62–69; Томазов В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII – початок XXI ст.). – К., 2006. – 284 с.; Томазов В. Родовідні книги // Українська архівна енциклопедія / Гол. ред. І.Б. Матяш. – К., 2008. – С. 687–688; Томазов В. Родовідні книги // Енциклопедія історія України / Гол. ред. В.А. Смолій. – К., 2012. – Т. 9. – С. 254–255.
Публікації:
Список дворян Волынской губернии. – Житомир, 1906. – XXI+475 с.
Список дворян Киевской губернии. – Киев, 1906. – 2+XVI+327 с.
Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Подольской губернии. – Каменец-Подольск, 1897. – 391 с.
Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Подольской губернии. – Каменец-Подольск, 1913. – XXIV+887 с.
Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. – Полтава, 1898. – 808 с.
Продолжение Списка потомственных дворян, изданного Полтавский дворянским депутатским собранием в 1898 году. Дворяне, сопричисленные и вновь внесенные в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии с 4 марта 1898 г. по 10 апреля 1901 г. – Полтава, 1901. – Вып. 1. – 120 с.
Продолжение Списка потомственных дворян, изданного Полтавский дворянским депутатским собранием в 1898 году. Дворяне, сопричисленные и вновь внесенные в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии с 10 апреля 1901 г. по 1 июля 1904 г. – Полтава, 1904. – Вып. 2. – 126 с.
Продолжение Списка потомственных дворян, изданного Полтавский дворянским депутатским собранием в 1898 году. Дворяне, сопричисленные и вновь внесенные в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии с 1 июля 1904 г. по 21 июня 1907 г. – Полтава, 1907. – 54 с.
Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии за 1802–1907 годы / Под ред. А.А Шумкова. – Москва, 2013. – 660 с.
Илляшевич Л.В. Краткий очерк истории харьковского дворянства. – Харьков, 1885. – 208 с.+16 л. ил.
Илляшевич Л.В. Краткий очерк истории харьковского дворянства. – Харьков, 2007. – 216 с.
Родословная книга потомственных дворян Харьковской губернии / Авторы-сост. О.С. Гнездило, Л.М. Момот, Л.А. Панасенко, А.ф. Парамонов, Е.В. Сафонова. – Харьков, 2010. – 614 с.
Милорадович Г.А. Родословная книга черниговского дворянства: в 2-х т. – СПб., 1901.
Валерій Томазов